Сейчас: 11.12.2016, 00:19





Поиск:
Ответить на тему  [ Сообщений: 6 ] 
Автор Сообщение Совфарфор
 Фарфор радянської України
Сообщениеlorik » 12.04.2011, 18:34 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
О. О. Чарновський

Після жовтневої соціалістичної революції фарфорові підприємства стали народною власністю. Фарфор владно увійшов у побут трудящих, поступово витісняючи з вжитку глиняний посуд.
На початку 20-х років були відбудовані і почали виробництво найбільші фарфорові заводи України: Баранівський, Довбиський, Городницький, а у 1927 р. - Коростенський. Вони були об'єднані у складі українського тресту "Фарфор, фаянс, скло".

Напружена боротьба за сировину, матеріали і паливо, за піднесення продуктивності праці тимчасово відсувала на другий план розв'язання художніх завдань. Не вистачало також художніх кадрів, розгублених за час тривалої розрухи фарфоро-фаянсової промисловості під час імперіалістичної і громадянської воєн.

Незважаючи на всі ці труднощі, Баранівський фарфоровий завод уже в 1922 р. випустив художній посуд. З того часу зберігся чайний сервіз фасону "Грань", декорований рельєфним золотом з прекрасно написаним вензелем "В. І. Л.". Робітники заводу подарували його на пам'ять Володимиру Іллічу Леніну.

Однак асортимент фарфорових заводів складався з старих дореволюційних фасонів типу "Майя", "Городницький", "Мінтон - рококо", в оздобленні яких нерідко проявлялися модерністські тенденції та буржуазно-міщанські смаки. Сервізи та окремі предмети господарського посуду в основному декорувалися зображенням натурально трактованих квітів, переважно троянд, а також пейзажами з лебедями і водяними ліліями.

В середині 20-х років художня якість фарфорових виробів підвищується. Цьому сприяло загальне поліпшення техніки виробництва. В 1925 р. було відкрито Київську лабораторію керамічних фарб. Вона почала постачати фарби і деколь українським заводам, поступово звільняючи їх від необхідності ввозити матеріали з-за кордону.
Відповідно до запитів трудящих майстри фарфорового розпису створюють рисунки на сучасні теми.

Спочатку в художнє оформлення посуду ввійшли радянські емблеми у вигляді п'ятикутних зірок та серпа і молота, а потім - революційні гасла і більш складні композиції. Ініціаторами впровадження радянської тематики в розпис фарфору були митці Межигірського та Миргородського керамічних технікумів, які тримали тісний зв'язок з підприємствами і розробляли для них нові зразки декору.

Під впливом Ленінградського державного фарфорового заводу ім. М. В. Ломоносова на Україні почали створювати агітфарфор. В середині 20-х років на Баранівському фарфоровому заводі ім. В. І. Леніна випускали агітаційні тарілки з портретом К. Маркса (за допомогою трафарету, створеного М. Романюком).

Цікаві агітаційні композиції на тарілках, блюдах, чайниках, сервізах і вазах належать художнику Миргородського керамічного технікуму І. Українцю, творчий шлях якого почався в колективі робітників Баранівського заводу ще в дореволюційні роки. І. Українець вніс значний вклад у розвиток українського тематичного фарфору. Першому п'ятирічному плану він присвятив тарілку "Виконаймо зустрічний" (1929 р.), на якій зображення заводів, орнаменталізованих деталей машин, добре пов'язаних з написом, утворювали цільну декоративну композицію глибокого ідейного змісту. Вправно володіючи літографською технікою, художник нерідко вміщував у центрі тарілки або блюда літографований портрет, обрамлений написом. Такою є агіттарілка з портретом Г. І. Петровського, присвячена десятиріччю комнезамів. Йому вдавалися також шрифтові композиції з лаконічним, коротко сформульованим лозунгом.

Наприкінці 20-х років на Баранівському заводі почав працювати випускник Межигірського керамічного технікуму М. Котенко. Він багато зробив для втілення актуальної радянської тематики в масовому фарфорі. Політичною загостреністю змісту і лаконічністю форми характеризується розпис тарілки М. Котенка, присвячений десятиріччю Жовтня.

Тематичні композиції на тарілках, призначених для серійного виробництва на Баранівському заводі, створював художник П. Мусієнко.

Оволодіння радянською тематикою в художньому оформленні українського фарфору мало велике значення для його дальшого розвитку. Фарфор став одним із засобів ідейно-естетичного виховання народу.

Першою скульптурою на радянську тему була статуетка "Піонер", виконана на Городницькому фарфоровому заводі. В 1929 р. тут почали випускати чорнильницю з скульптурною фігурою В. І. Леніна. І хоча саму ідею механічного поєднання зображення вождя з письмовим приладдям не можна вважати вдалою, ця робота заслуговує на увагу як перше з відомих втілень образу Володимира Ілліча Леніна в українській фарфоровій пластиці.

Новий етап у розвитку українського фарфору настав у 30-ті роки. Піднесення соціалістичної промисловості забезпечило поліпшення матеріальної бази підприємств, сприяло підвищенню продуктивності праці. За роки довоєнних п'ятирічок продукція фарфорових заводів України в три рази перевершила рівень 20-х років.
Велике значення для розвитку художнього фарфору мала постанова ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 р. "Про перебудову літературно-художніх організацій".

Вона мобілізувала митців країни на виконання завдань соціалістичного будівництва.
На фарфорові заводи прийшли нові художники, озброєні методом соціалістичного реалізму. Разом з ними український трест "Фарфор, фаянс, скло" розгорнув велику роботу по припиненню виробництва найбільш застарілих і антихудожніх фасонів посуду.

В 1930 р. в Києві було організовано асортиментне бюро, яке почало систематично вивчати матеріали щодо якості, цін і різноманітності фарфорових виробів. Тоді ж була проведена спеціалізація заводів тресту, яка закріпила за кожним з них випуск певного асортименту продукції. Зокрема, Баранівський завод спеціалізувався на виробництві чайного і столового посуду; Коростенський - столового; Городницький - чайного посуду і скульптур; Довбиський і Полонський - чайного посуду. Це сприяло технічному удосконаленню виробничого процесу і підвищенню художнього рівня продукції.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фарфор радянської України
Сообщениеlorik » 14.04.2011, 20:48 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Однак робота над новими формами посуду, особливо призначеного для масового випуску, посувалася ще досить повільно.

Освоєння їх значною мірою затримувало виробничий процес, що було не вигідно підприємствам.

На Баранівському заводі конструкції старих столових сервізів, вдосконалюваних поколіннями досвідчених майстрів, відзначалися досить високою культурою форми. Проте в зовнішньому вигляді їх залишилися сліди буржуазно-міщанських смаків. Баранівські майстри постарались позбутися складних приставних деталей, покручених ліпних ручок, рельєфних прикрас тощо. Наслідком цієї роботи був оригінальний столовий сервіз "Восьмигранний". Предмети його характеризувалися лаконізмом і тонко відчутими пропорціями.

Основний асортимент чайно-кофейного посуду складався ще з старих фасонів. Правда, на деяких заводах працювали вже над створенням нових моделей. Зокрема, цікавою була спроба городницького скульптора Ю. Гаврилюка надати предметам чайного сервізу "Ювілейний" (1937 р.) форми, близької до народної кераміки.

Для оздоблення масових виробів фарфору у 30-ті роки застосовувалися переважно механічні способи декорування: аерограф, трафарет, друк і штамп. Дорогий посуд, крім того, прикрашався ручним розписом. Майже на всіх заводах використовували рисунки декалькоманії. Орнамент був, як правило, рослинний. Зображувалися квіти - троянди, тюльпани, хризантеми, незабудки, лісові дзвоники, часом соняшники, брусниця, виноград. Трактовка їх була малодекоративною. Деякі орнаментальні мотиви, особливо букети троянд, від частого вживання ставали надокучливими, банальними.

Хороші рисунки для трафарету виконува М. Котенко. В 1934 р. він працював на Київському заводі керамічних фарб, де створював зразки декору для інших підприємств України. Його рисунок "Дубовий лист", яким прикрашався чайний сервіз Довбиського заводу, може служити прикладом кращих тенденцій тих років в оздобленні посуду рослинними мотивами. Він був простий, скромний, наносився аерографом. Декоративний ефект досягався умілим використанням контрасту між темно-синім листком і білою поверхнею фарфору.
В малюнках М. Котенка, особливо в зображенні снігурів на гілці дерева або в польоті, відчувається тонке розуміння природи. Іноді він вирізував одноколірні трафарети на тему байок Л. Глібова. Їх використовували для прикрашування кухлів на Баранівському і Довбиському заводах.

Над втіленням тематичних рисунків у декорі посуду крім М. Котенка плідно працювали художники Павло І Петро Іванченки, О. Сорокін, О. Ярош, Ю. Гаврилюк, Б. Сандомірська, М. Романюк, П. Мусієнко. Вони вносили в орнамент нові елементи, творчо використовуючи радянську емблематику, створювали рисунки для трафаретів на теми механізації сільского господарства та розвитку промисловості.

Характерними прикладами тематичного декорування посуду можуть служити розписи чайних сервізів "Ескадрилья" Ю. Гаврилюка (Городниця) та "Флотський" П. Мусієнка (Довбиш), ювілейні кухлі Баранівського заводу, прикрашені зображеннями парашутистів, піонерів, портретами Т. Г. Шевченка, червоними прапорами, п'ятикутними зірками та написами.

Агітаційну функцію виконували тарілки Коростенського заводу, які випускалися для підприємств громадського харчування у 1932 р. Вінця їх оздоблювалися емблематичною віньєткою, виготовленою способом друку, яка зображувала роботу трактора в полі, завод, знаряддя праці.

Своєрідною формою агітаційного фарфору були тематично-декоративні вази. Уже тоді почала зароджуватися тенденція присвячувати їх видатним подіям сучасності, пам'ятним датам. Однак обмежене розуміння реалізму в декоративно-прикладному мистецтві нерідко приводило до натуралізму. Портрети видатних радянських людей, виконані на вазах О. Ярошем, В. Циндрею, П. Іванченком, були сухі, фотографічні.

У 30-ті роки художники почали застосовувати в розписі фарфору узори народного мистецтва. В музеї Довбиського заводу зберігається чашка, прикрашена бортовим орнаментом, виконаним за мотивами полтавських вишивок художницею В. Панащатенко. На тому ж підприємстві за допомогою трафарету наносилися на посуд узори П. Іванченка, побудовані за мотивами розпису українських хат. На Полонському заводі художниця Г. Мойсеєва зверталася до узорів ткацтва Волині. Використання народних традицій, хоч і обмежене в той час запозиченням готових узорів, позитивно позначилося на дальшому розвитку фарфору. Воно привчало митців до економності художньої мови, надавало виробам національного забарвлення.

Фарфорова пластика 30-х років органічно влилася в загальне русло розвитку української радянської скульптури того часу. Творці її йшли в розв'язанні ідейно-тематичних завдань нога в ногу з майстрами монументальної і станкової скульптури. Останні також вносили свій вклад в розвиток художнього фарфору. Про це свідчить ряд робіт видатних українських скульпторів Ж. Діндо, Б. Кратка, Г. Теннера, Г. Петрашевич.

У 1930 р. Городницький завод випустив серію статуеток Ж. Діндо "Делегатка", "Посудниця", "Жниця". З ними в українську фарфорову пластику ввійшли нові образи радянських жінок-трудівниць і громадських діячів.

"Делегатка" являла собою творчу переробку одноіменної скульптури автора. Ламаючи давню традицію, що склалася у фарфоровій скульптурі - надавати образам жінок лялькової красивості, Ж. Діндо створила реалістичний образ делегатки, уміло поєднавши в ньому типові риси селянки-активістки з неповторною індівідуальною привабливістю молодої жінки. Її міцна постать має виразний лаконічний силует і монументальну форму. Статуетка "Посудниця" зображувала молоду робітницю, що бережно переносить складений гіркою посуд. Її руки економні і точні. Характерний одяг того часу - хустина, блузка і коротка спідничка, прикрита грубим фартуком, - уточнюють типові риси робітниці. Статуетка приваблює чіткою конструктивною формою, узагальненою і монолітною, побудованою на ритмічному зіставленні лаконічно трактовних мас.

Образи, створені Діндо, були дуже популярні. Їх навіть копіювали для прикраси інших масових виробів. Так, у 1931 р. завод випускав комплекти з двох вазочок для квітів, одна з яких оздоблювалася барельєфним зображенням "Делегатки", а друга - "Делегата", доробленого їй до пари самодіяльним заводським майстром.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фарфор радянської України
Сообщениеlorik » 15.04.2011, 22:38 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Головний осередок виробництва фарфорової скульптури знаходився на Городницькому заводі.Тематичний діапазон її був досить широкий: портрети, побутові сцени, робітники, колгоспники, національний типаж народів СРСР, воїни, льотчики, піонери - ціла галерея образів, взятих з життя. Бажаючи якнайширше впровадити скульптуру і рельєф в побут народу, городницькі майстри вживали їх для прикраси найрізноматніших речей: попільниць, чорнильниць, пудрениць, туалетних коробочок. Кругла пудрениця з барельєфним зображенням значка ГПО на покришці ( музей Городницького заводу) служить характерним прикладом цієї тенденції.

Нерідко при створенні таких речей головна увага була спрямована на розкриття скульптурного образу, а не на виявлення їх утилітарної форми і функцій. Тоді попільниця або чорнильниця цілком перетворювались у настільну скульптуру. Так, чорнильне приладдя Ю. Гаврилюка "Смерть фашизму" (1931 р.) було виконане як декоративно-символічна скульптура червоного вершника, що пронизує мечем гротескно трактовану потвору зі свастикою на животі.

Ю. Гаврилюк і Р. Марчук були в той час провідними скульпторами Городницького заводу. Ю. Гаврилюк створив цікаві медальйони з портретами В. І. Леніна і Г. І. Петровського, бюст Т. Г. Шевченка. Возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі він відзначив створенням образу літньої гуцулки, яка схвильовано читає в газеті повідомлення про цю знаменну подію ("Гуцулка", 1939 р.). Ю. Гаврилюку належить також ряд скульптур анімалістичного жанру: "Бульдог", "Вівчарка", "Пінчер", "Білий ведмідь" тощо.
У творчості Раїси Марчук знайшла втілення тема інтернаціональної дружби народів. Особливо приваблюють глибокореалістичні образи "Іспанець з дитиною" та "Аранчук". Її "Клоун" - одна з небагатьох тогочасних фарфорових скульптур, в якій уміло використані декоративні якості фарфору і розпису. Життєво правдиві риси мають анімалістичні твори Марчук "Гусак-гергун", "Пелікан", "Білочка з горіхами".

Над образами фарфорової скульптури працювали також деякі художники Довбиського, Полонського та Коростенського заводів. До їх кращих робіт можна віднести "Авіамоделістку" і "Грузинку" Т. Токаренко (Коростень), "Свинарку" О. Яроша (Довбиш), "Молочницю" Г. Мойсеєвої (Полонне).

Характеризуючи в цілому фарфорову скульптуру довоєнного часу, слід відзначити прагнення творців якнайширше відбити радянську дійсність в її типових проявах. У шуканні реалістичних засобів створення образів вони опиралися на досвід майстрів станкової і монументальної скульптури, недооцінюючи при цьому багаті своєрідні можливості фарфору як художнього матеріалу, а також розпису. Отже, здобутком фарфорової пластики довоєнного часу була її тематична насиченість; недоліком - недостатня декоративність.

Розбійницький напад фашистської Німеччини завдав великих збитків і пошкоджень фарфоровим заводам України. 1944-1946 рр. були періодом їх відбудови і відновлення довоєнного обсягу випуску продукції. У 1945 р. на базі колишнього заводу керамічних фарб виник Київський експерементальний кераміко-художній завод, який крім виготовлення фарб і декалькоманії почав проводити велику роботу по створенню нових моделей посуду і скульптури, а також оригінальних рисунків для оформлення фарфорових виробів.

Впроваджена на фарфорових заводах механізація та автоматизація багатьох виробничих процесів сприяла збільшенню випуску і поліпшенню якості продукції.

У розвитку фарфорової промисловості України в післявоєнний час можна відзначити два етапи, що відрізняються один від одного як асортиментом виробів, так і стилем їх художнього оформлення.

Перший етап охоплює приблизно 1946 - 1956 рр. і характеризується протилежними тенденціями. З одного боку, тривають процеси, які почалися у передвоєнний період, а саме: дальша демократизація, розширення діапазону тем, впроваджених у художнє оформлення фарфору та використання в декорі традицій народного мистецтва. З другого боку, художній фарфор зазнав впливу негативних явищ, які мали місце в декоративно-прикладному мистецтві та архітектурі того часу і проявлялися в надмірностях, показній величі і невиправданій пишності виробів.

В цей період пожвавилася робота над створенням нових форм посуду. Художники Д. Гоч, В. Щербина, П. Іванченко, М. Жабокрицький, майстер В. Петровський впровадили у виробництво нові моделі кофейних, чайних і столових сервізів. Деякі з них були своєрідною творчою переробкою старих фасонів. Художники прагнули надати посуду простих форм, вигідних у виробництві і зручних у користуванні. Однак простота прийшла не відразу. Окремі майстри, досягнувши лаконізму у відтворенні великих форм (корпуси супних ваз, чайників, чашок), залишали ще складними і вишуканими приставні деталі (ручки, носики, тримачі).

Значно розширився асортимент виробів. Заводи випускали чайні і кофейні сервізи, тарілки, чашки, блюдця, вази для фруктів, подарункові кухлі, бокали, різноманітні сувеніри, туалетні та лікерні набори, скульптури.

Масовий фарфор продовжували оздоблювати в основному рослинними мотивами у вигляді декоративних смуг натуралістично трактованих квітів чи букетів та окремих квіток, розкиданих на поверхні виробу. Ручний розпис комбінувався з покриттям синім або червоним кольором та узорами, виконаними за допомогою трафарету, штампу. Широко застосовувалася декалькоманія. Деякі митці досягли хороших результатів у підглазурному розписі солями металів. На початку 50-х років у прикрашенні фарфорових виробів часто появляються орнаментальні мотиви народного текстилю і кераміки. Іноді ними зловживали, загромаджуючи фарфор пишним декором, запозиченим із спадщини українського борокко.

Поряд з роботою для масового виробництва художники багато працювали над унікальними творами, присвяченими ювілейним датам - 30-річчю і 40-річчю радянської влади, 100-річчю з дня смерті М. В. Гоголя, 300-річчю возз'єднання України з Росією, а також Декаді української літератури і мистецтва в Москві у 1951 р. В живописних композиціях на фарфорі і в скульптурних образах вони відтворили важливі теми сучасності та незабутні події героїчної історії нашого народу.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фарфор радянської України
Сообщениеlorik » 16.04.2011, 21:04 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Постанови ЦК партії з ідеологічних питань (40 - 50-ті роки) допомогли художникам українського художнього фарфору. Чайні сервізи звичайних фасонів, прикрашені тематичними зображеннями та багатим орнаментальним декором, ставали унікальними виставочними творами. Назвемо хоча б чайні сервізи "16 радянських республік" (Баранівський завод, художник В. Нарек'ян) і "Союз непорушних вільних республік" (Довбиський завод, художник В. Таборовський). Між декоративними мотивами поміщали тематичні вставки (чайний сервіз "Богдан Хмельницький", Довбиський завод, художник Ю. Ярош) або ілюстрації до літературних творів - "Ревізор" М. В. Гоголь (полонська художниця М. Осипова), поем М. Рильського "Жага" і М. Бажана "Данило Галицький" (київська художниця Є. Дмитрієва).

До 40-річчя Жовтневої соціалістичної революції художники фарфору створили ряд декоративних блюд, ваз і сувенірів з портретами В. І. Леніна і сценами героїчної боротьби народу за владу Рад.

Великий наплив нових тем у розписі фарфору і піднесено урочиста їх трактовка були цілком закономірні в перше післявоєнне десятиріччя, коли з особливою силою відчувалася радість перемоги над чорними силами фашизму. Однак форма втілення цих тем значно відставала від змісту. Переважна більшість розписів виконувалася під впливом станкових видів мистецтва, живопису або графіки. Їм бракувало декоративності, відчуття специфіки матеріалу. Часто тематичний розпис претендував на самостійну роль, незалежну від об'ємної форми посуду і його утилітарного призначення. Відсутність художньої виразності підмінялася пишністю орнаменту.

Найбільш повно негативні тенденції в художньому фарфорі цього періоду проявились у формах і характері оздоблення тематичних ваз. Складні і еклектичні за формою, перенасичені різними пластичними елементами, рельєфом, розписами, золотом, вони нерідко виявляли брак художнього смаку. І хоча їм відводилося тоді немало місця на експозиціях художніх виставок та в музеях, випробування часом вони не витримали. Нині ми відмічаємо як варті уваги лише деякі по-справжньому декоративні вази, прикрашені народними майстрами В. Павленко, Г. Павленко-Черніченко, М. Тимченко, В. Клименко-Жуковою, вихідцями з с. Петриківки на Дніпропетровщині, відомого своїми прекрасними настінними розписами.

З перших післявоєнних років петриківчанки почали розписувати фарфорові вироби на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Прихід цих майстрів в українську художню промисловість відкрив нову яскраву сторінку її історії. Їх творчість стала переконливим прикладом невичерпних можливостей, які таїть в собі плодотворна праця талановитих народних умільців в умовах масового промислового виробництва.
Характерні особливості петриківського орнаменту - насиченість його фарб, своєрідність техніки виконання за допомогою тонких пір'ястих штрихів, які чергуються з соковитими мазками, - виявилися цілком придатними для розпису фарфору. Вироби, прикрашені цим орнаментом, приваблюють своєю святковою нарядністю, яскраво вираженими народними і національними рисами. Їх можна розглядати зблизька, як мініатюри, оцінюючи художню виразність кожного мазка. Здаля ж вони ваблять зір інтенсивною грою кольорових плям і добре вписуються в ансамбль сучасного інтер'єра. Все це створило їм широку популярність серед трудящих нашої країни і за кордоном.
У розпис ювілейних сервізів, декоративних ваз і блюд В. Павленко і В. Клименко-Жукова майстерно включали елементи радянської емблематики: п'ятикутні зірки, серп і молот.

На другому етапі розвитку українського художнього фарфору післявоєнного часу, який почався у 1957 р., в ньому відбуваються великі зміни, зумовлені всенародною боротьбою з надмірностями в архітектурі і мистецтві. Творчі зусилля художників фарфору влилися в нове русло. В основу своєї роботи вони поклали художньо-конструкторські і функціональні принципи. Проведення широких всесоюзних і республіканських нарад з питань обновлення асортименту, організація виставок декоративно-прикладного мистецтва і зокрема виставки фарфору, забезпечують широкий обмін досвідом між підприємствами. Значну роль в цьому відіграє також художня рада ВІАЛЕГПРОМу ( Всесоюзного інституту асортименту легкої промисловості і культури одягу), яка починаючи з 1960 р., щорічно переглядає в Москві художню продукцію українських фарфорових заводів і подає їм свої рекомендації.
Велика робота була проведена не тільки по удосконаленню форм столового і чайно-кофейного посуду, але й по створенню нових видів начиння, яких раніше не було (прибори для сніданку, закусок, вареників та інші).Були внесені зміни в комплектування сервізів. З окремих предметів, які входили до сервізу, почали складати невеликі спеціальні прибори для однієї або двох персон. Гарнітур деяких спеціальних наборів посуду доповнили вазочкою для квітів.

В роботу над поновленням асортименту виробів активно включилися молоді митці, які у другій половині 50-х років закінчили спеціальні вищі і середні учбові заклади - Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, Київське і Одеське художні училища та Миргородський керамічний технікум. В їх творчості багато сміливих рішень, новаторських прийомів.

Як і раніше, художники фарфору звертаються до традицій народної творчості, але тепер розуміння традицій стало глибшим. Вивчаючи спадщину народного мистецтва, вони відбирають в ній ті риси, які відповідають сучасному побуту і естетичним смакам радянських людей. Раніше художників цікавили переважно орнаментальні мотиви. Тепер вони почали вивчати також закономірності розвитку форми у народній кераміці.

Значним досягненням на шляху нових шукань був комплексний столово-кофейно-чайний сервіз "Баранівка - 1958", створений випускником Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва І. Віцьком. І. Віцько йшов від форм гончарства. Він взяв за зразок звичайний український горщик. У його пружніх обрисах, в максимальній опуклості стінок, у пластичному пов'язанні ніжки, тулуба, шийки і вінців художник знайшов якості , придатні для втілення у фарфорових виробах. При цьому він врахував природні властивості матеріалу,розуміючи, що більша щільність черепка і максимальна гладкість поверхні фарфору вимагають творчого переосмислення форми, точних пропорцій. Наслідком роботи була цілком нова сучасна форма, містка, лаконічна, красива. Сервіз І. Віцька мав яскраво виявлені національні риси, підкреслювані стриманим орнаментальним декором. Успіх його на вітчизняних та зарубіжних виставках показав плодотворність використання традицій народної формотворчості для фарфору. Їх почали застосовувати й інші митці.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фарфор радянської України
Сообщениеlorik » 17.04.2011, 20:49 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Поєднання традицій з сміливим новаторством характерне для творчості багатьох художників Баранівського заводу. Про це свідчать такі моделі посуду, як кофейний сервіз "Юність" В. Ковальчука, чайно-кофейний сервіз М. Горбоконя (1960 р.), виконаний в техніці гарячого литва, чайно-кофейний сервіз "Конус" М. Назаренко, кофейний сервіз "Фонтан" О. Діброви, чайний сервіз "Радій" В. Спиці, чайний сервіз "Б-62" Д. Гоча, столовий сервіз "Волинь" А. Петрова. Конструюючи їх, автори орієнтувалися на прості геометричні об'єми - циліндр, конус.

Уміле творче використання народних традицій і ясне розуміння завдань сучасності характеризують роботу художників Київського експериментального кераміко-художнього заводу. Моделі чайних і кофейних сервізів О. Сорокіна "Київ-1", "Київ-3" та десертного набору (1961 р.) мають красиві пропорції і національну форму.

Винахідливістю і фантазією відрізняються його сувеніри та лікерні прибори. Творчо використовують надбання народної кераміки В. Польова та Л. Мітяєва. Заслуговують на увагу прибор для води Л. Мітяєвої та прибор для вареників В. Польової. В основу моделі першого покладена форма глечика, другого - макітри і миски.

На початку 60-х років київські художники знаходять нові цікаві рішення композиції чайних та чайно-кофейних сервізів. Вони відмовилися від класичних пропорціональних співвідношень між окремими частинами форми посуду і сміливо надали їм активних силуетів. Такий чайний сервіз "Круглий" Л. Мітяєвої та комплексний сервіз С. Сарапової. Набагато різноманітнішим став також асортимент фарфору на інших заводах України. В Коростені нові моделі посуду належать А. Ружонковій, В. Ущаповському, М. Трегубову. Прибор для води А. Ружонкової подібний до глиняної баньки. Її прибор для пива не нагадує відомих виробів народної кераміки, але близький до них за простотою конструкції.

В Довбиші виділяються чайні сервізи "Промінь", "Труд", "Ранок", "Волинь" М. Коломійця; чайний сервіз "Груша" і набір для сніданку М. Соколової. Художник О. Ярош вдало застосовує народні форми для створення сувенірів.
У творчому активі Городницького фарфорового заводу протягом останнього десятиріччя було порівняно небагато нових форм посуду. Тут можна відмітити чайні сервізи "Г-59" та "Україна" О. Крижанівського і лікерний прибор В. Веретьохіна (1964 р.).

Полонський завод у поновленні асортименту відстав від інших. Пожвавлення роботи в цій галузі почалося тут на початку 60-х років. Колектив підприємства добився високої якості фарфорової маси. Виникненням красивих моделей чайного і кофейного посуду завод завдячує художникам О. Єрмоленку, В. Овчаренку, В. Горелюку, І. Джимі.

Отже, сучасний етап в розвитку українського художнього фарфору характеризується наполегливими пошуками нових форм посуду. Разом с тим триває робота по збагаченню палітри надглазурних і підглазурних фарб і люстр, що збільшує можливості декорування виробів.

В живописних цехах заводів були запроваджені поточні лінії для розфарбування виробів за допомогою аерографа та для оздоблення їх пересувною шовкотрафаретною декалькоманією. Ці заходи значно піднесли художній рівень масової продукції.

У творчості майстрів розпису появилося більше сміливих декоративних узагальнень. Скрупульозне виконання рослинного узору змінюється вільним рисунком та геометричними композиціями. Художники навчились берегти білину фарфору. Особливу увагу вони звертають на піднесення кольорової насиченості розпису, збільшення виразності силуетів рисунка.

Творчо переосмислюючи традиції, митці створюють нові образи, в яких розкривають ідеї сучасності. Навіть традиційні композиції петриківських узорів стали змінюватися відповідно до нового напрямку в мистецтві. В них появилося більше простору. Якщо раніше через трудомісткість виконання рисунками петріківчанок прикрашували лише унікальні вироби, дорогі сервізи та сувеніри, то останнім часом завдяки пересувній декалькоманії ними оздоблюють масову продукцію. Деколь повністю зберігає індивідуальну манеру автора.

Святковою нарядністю приваблюють тарілки, прикрашені шовкотрафаретною деколлю, виконаною за рисунками В. Клименко-Жукової. Новий вид декалькоманії дає можливість вільно пересувати малюнки ("ліпки") на поверхні фарфору. Користуючись цим, В. Павленко сміливо зміщує їх, будуючи композицію декора на асиметричній основі.
Разом з петриківськими майстрами над рисунками для пересувної шовкотрафаретної декалькоманії з успіхом працюють київські художники І. Можейко, С. Сарапова, В. Лапін; баранівські - А. Діброва; коростенські - І. Ткаченко, В. Ружонкова; городницькі - І. Хоменко.

Нові риси розпису яскраво виступають у творчості баранівських митців. З кінця 50-х років їх рисунки відзначаються лаконічною трактовкою теми, енергічним силуетом, соковитими яскравими барвами. Насамперед це стосується робіт І. Віцька, одного з найталановитіших майстрів українського фарфору. Він створив декілька варіантів розпису комплектного сервізу "Баранівка - !958". Дуже вдалий його рисунок "Плахта". Цей простий орнаментальний мотив, органічно поєднаний з формою предметів, цілком відповідає специфіці фарфору, хоч і споріднений типом узору з народним ткацтвом. В оздоблення виробів І. Вацько сміливо вводить декоративно трактовані пейзажні мотиви (чайний і кофейний сервізи "Жовтень", "Парус"). Розпис сервізу "Гуцульський" являє собою вільну живописну імпровізацію декоративного характеру з елементами пейзажу.

В оформлення посуду Баранівки ввійшли також петриківські узори. Значну данину їм віддали художники В. Щербоніс і З. Мосійчук. В. Щербоніс уміє творчо підійти до використання художньої спадщини, і вона розкриває митцю таємниці національного колориту, ритму, способи побудови декоративної форми. Народне мистецтво підказало Щербоносу найбільш економні засоби прикрашення фарфорових виробів. Так, у 1964 р. в оздобленні чайного сервізу він досяг великої художньої виразності за допомогою лише червоних і чорних смужок, які, місцями потовщуючись, створюють хвилястий пульсуючий узор. Свіжий за задумом і дуже простий у виконанні його декор "Пляма" на столовому сервізі І. Віцька. Новаторський характер мають рисунки для кофейних і чайних сервізів Л. Діброви.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фарфор радянської України
Сообщениеlorik » 18.04.2011, 21:57 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Багато нових цікавих рисунків для столового посуду створили художники Коростенського заводу. Насамперед слід відзначити роботи В. Нерек'яна, який у 1957 р. переїхав з Баранівки в Коростень. Ніколи не повторюючись, він для кожної тарілки, вазочки чи предмета туалетного набору знаходить оригінальні розв'язання декору. Майстерно застосовують різноманітні технічні прийоми оздоблення масового посуду художники А. Архієрєєв, А. Хитько, М. Трегубов, І. Ткаченко, Л. Коцюбинська, А. Ружонкова. А. Ружонкова - тонкий знавець декоративних властивостей матеріалу. Веселий, святковий вигляд її прибору для пива в значній мірі створюється простим рисунком, побудованим на ритмі червоних і синіх кілець.

На Довбиському заводі новий напрямок у декоруванні фарфору утвердився на початку 60-х років. Майстри художнього розпису глибоко відчули принадливість лаконічного узору. М. Воєнкова, М. Коломієць, Н. Луганько стали вільно розміщувати рисунки на поверхні виробів, часто порушуючи симетрію.

Чимало вдалих сучасних рисунків, призначених для прикраси чайних, кофейних сервізів та предметів широкого вжитку, належать митцям Городницького і Полонського заводів В. Хоменко, І. Рудич, Г. Мойсеєвій, К. Кравченко, В. Овчаренко.

Крім декорування масової продукції художники створювали багато сувенірів та унікальних живописних робіт на відзначення пам'ятних дат. Оригінальним є розпис лікерника, присвячений пам'яті Т. Г. Шевченка, київського художника В. Лапіна (шрифт скомпоновано у вигляді орнамента на українському рушнику).

Велику групу складають твори з фарфору , оздоблені тематичними зображеннями. Характерно, що в декоративних вазах і блюдах стали успішно застосовувати підглазурний розпис солями металів. У надглазурному розписі переважає вільна широка техніка письма. Серед кращих робіт цієї групи слід назвати вази і декоративні блюда та тарілки коростенських митців - подружжя Трегубових. Тематичні блюда В. Трегубової "Сівач" і "20-річчя перемоги" приваблюють людяністю, глибоким філософським змістом. Високими художніми якостями відзначаються вази "Сестри", "20-річчя звільнення Києва", "150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка", виконані М.Трегубовим.

Значні успіхи, досягнуті у створенні нових моделей і декоруванні фарфору, збільшили попит на нього, що було однією з причин розширення його виробництва. У 1965 р. стали до ладу нові фарфорові заводи в Полтаві, Бориславі, Сумах і Тернополі. Колективи їх спираються на досвід, здобутий старими українськими підприємствами. Для налагодження роботи на Полтавський фарфоровий завод переїхав з Баранівки І. Віцько, а на Бориславський - В. Ковальчук і Б. Щербоніс.

Велике місце в сучасному українському фарфорі займає фарфорова пластика. На першому етапі післявоєнного періоду розвитку фарфору вона все ще була близькою до станкової скульптури, окремі представники якої охоче створювали моделі для фарфору. Поширення набули фарфорові бюсти В. І. Леніна роботи Ю. Білостоцького, двофігурна композиція "К. Маркс і Ф. Енгельс" Ю. Білостоцького і Є. Фрідмана та бюсти Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка роботи М. Вронського. В першій половині 50-х років розпочалася творча діяльність відомих нині майстрів фарфорової скульптури В. Щербини, О. Крижанівського, Т. Крижановської, В. Покосовської, С. Болзан. Для їх творчості характерне широке коло тем, взятих з сучасного життя, історії і фольклору. Серед кращих робіт того часу можна назвати "Садко" В. Щербини, "Тарас Бульба на коні" і "Балерина Уланова" О. Крижанівського, "Дівчина з собакою" С. Болзан та "Кіт і повар" М. Бєляєва.

Новий етап у розвитку української фарфорової скульптури почався з кінця 50-х років. У ній стали домінувати декоративні тенденції, що, однак, не послабило уваги митців до відображення людини, її внутрішнього світу. Навпаки, вони намагаються відтворити все більш тонкі нюанси її почуттів і переживань. Про це свідчать скульптурні вироби майже кожного фарфорового заводу.

З Київським експерементальним кераміко-художнім заводом пов'язана творчість скульпторів В. Щербини, О. Жникруп, О. Рапай, Є. Молдаван.

В. Щербина - художник широкого творчого діапазону. Перш за все його цікавлять казково-літературна тематика і анімалістичний жанр. В роботах В. Щербини ожили, наприклад, герої літературної казки П. Єршова "Горбоконик". З ними в його творчість увійшло нове розуміння фарфорової пластики, декоративне начало. Література і народна пісня не раз давали натхнення художникові. Сповнені тонкого гумору гоголівські персонажі В. Щербини "Дяк і Солоха" та "Іван Іванович і Іван Никифорович". Поряд з цим скульптор пробує свої сили в роботі над героїчними темами, зокрема в композиціях "Назар Стодоля" та "Дано наказ" (на тему відомої комсомольської пісні), не позбавлених, на жаль, театралізації і манірності.

В. Щербина створив ряд вдалих жіночих образів. В скульптурах "Дуняша", "Сусідка", "Дівчина з ромашками" показані різні сторони дівочого характеру - юний запал і ніжна мрійливість. Серії статуеток "Вода" властиві декоративність і лаконічність форми. В деяких роботах цієї серії, особливо в статуетці "Жага", скульптор досягає глибоко реалістичного розкриття образу і конструктивної побудови форми.

Головний герой творів Оксани Жникруп - молода сучасна жінка. В своїх статуетках вона вдало відтворює мрійливість закоханої дівчини ("Любить - не любить?"), душевне піднесення танцюристки ("Узбецький танець"), кокетливість ("Біля дзеркала"), щастя молодої актриси, яка вперше переживає визнання свого таланту ("Дебют").
В залежності від завдань психологічної характеристики скульптор по-різному трактує форму: то уважно проробляє її в деталях ("Сумна дівчина"), то узагальнює до монументальності ("Ярославна"), то, розраховуючи на доповнення розписом, залишає окремі місця ледве наміченими ("На пляжі", "Біля води").

Різностороннім майстром показала себе О. Рапай. В зображенні сучасності вона віддає перевагу темам театрального життя. О. Рапай створює серії статуеток "Цирк", "Джаз", "Кубинці", складаючи з них надзвичайно виразні і колоритні групи і мізансцени. Запам'ятовуються її "Клоун", "Ілюзіоніст" та фігурка французького міма Марселя Марсо. В окремих творах О. Рапай ("Пляжниця", "Модниця") уважна спостережливість митця стає джерелом створення гострих сатиричних образів. Скульптура цікавить також національний типаж України, який вона часто трактує в гумористичному плані ("Гандзя", "Баба Палажка", "Баба Параска, "Галичанка", "Харків'янка", "Свекруха", "Невістка" та інші). Розпис статуеток О. Рапай виконаний А.Калугою, свідчить про добре розуміння задуму скульптора і тонке відчуття кольорової гармонії.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Ответить на тему  [ Сообщений: 6 ] 


Кто сейчас на форуме Совфарфор

Зарегистрированные пользователи: Google [Bot], Yandex [Bot] Соответствие агенту: Yandex


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Перейти:  
cron
Copyright © 2010 sovfarfor.com Форум коллекционеров советского фарфора, антиквариата и предметов старины.