Сейчас: 11.12.2016, 13:52





Поиск:
Ответить на тему  [ Сообщений: 2 ] 
Автор Сообщение Совфарфор
 Фаянс радянської України
Сообщениеlorik » 07.04.2011, 21:59 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Фаянс радянської України

М. З. Гладкий

Виробництво художньо-побутового фаянсу зосереджено в Україні в основному на двох підприємствах: Будянському фаянсовому заводі "Серп і молот" біля Харкова та Кам'яно-Бродівському на Волині. Протягом довгого часу вони випускали продукцію старих фасонів - столові сервізи "Англійський манжет", "Грань", "Гладкий", піали, молочники, цукерниці, пловниці, а також маснички у вигляді натуралістично трактованих тварин, птахів та овочів (баранів, качок, голубів, груш, помідорів тощо). Весь цей посуд оздоблювався ручним розписом, відведенням, друком, деколлю, аерографом, а іноді і тематичними малюнками на сюжети народних пісень та поговірок.

Одна з перших тематичних композицій на фаянсі була присвячена пам'яті В. І. Леніна. У 1924 р. художник Будянського заводу П. Губічев створив меморіальну тарілку, на дні якої помістив портрет вождя з написом: "1870 - 1924 г. Ленин умер, но заветы его живы". Зображення і напис були виконані способом одноколірного друку. Чорне криття на вінцях тарілки і червона стрічка навколо зображення надавали траурно-урочистого настрою.

В тому ж році ряд тематичних зображень на фаянсових виробах Будянського заводу створили художники - педагоги Межигірського керамічного технікуму. Їх агітаційні тарілки з лозунгами експонувались у 1925 р. на Міжнародній виставці декоративного мистецтва в Парижі.

Цікавий рисунок "Червона кіннота" виконав на круглому блюді за допомогою аерографа через трафарет худодник П. Мусієнко. Йому вдалося добре відтворити героїку громадянської війни. Були і інші роботи такого типу, зокрема на індустріальні теми. В експериментальному порядку вони впроваджувалися в масове виробництво на Будянському фаянсовому заводі. Так, на сервізному блюді фасону "Грань" П. Мусієнко зобразив Межигірський художньо-промисловий технікум, вкомпонувавши в рисунок напис "Межигір'я". Досить цікавим є його розпис блюда під назвою "Паровоз", у динамічній композиції та колорити якого відчувається дух нашої епохи. Рисунок розміщували здебільшого на дні та вінцях блюд і тарілок.

Видатним майстром тематичного розпису був художник-педагог Миргородського керамічного технікуму І. К. Українець - автор цікавих агітаційних композицій на фарфорі.Свій багатий досвід і знання І. Українець щедро передавав молоді. Один із його вихованців художник М. Матвієв у 1929 р. розписав ряд фаянсових блюд Будянського заводу.Зображення "Ленін - творець революції" виконано в техніці аерографу червоним кольором (два тони). В ньому в алегоричних та символічних образах розкривається широка тема індустріалізаціїї, колективізації, електрифікації. В другії роботі М. Матвієва - "Радянська держава" дано алегоричне зображення встановлення Радянської влади в країні. Як колорит, так і композиція надають творові оптимістичного звучання.

Певних успіхів було досягнуто у розписі продукції масового виробництва. Проте давалася взнаки стара шкідлива традиція нехтувати специфікою матеріалу.

З Підмосков'я на Будянський завод прибули майстер-живописець О. Базлов, вже згаданий гравер П. Губічев та інші. Не один десяток років віддали вони оздобленню фаянсового посуду, виконуючи здебільшого натуралістично трактований орнамент рослинного характеру. Іноді спосбом друку вони відтворювали цілі сцени на сюжети із українського фольклору та літератури. До таких робіт належить мілка тарілка, на дні якої П. Губічев зобразив чумака з волами, що проходить селом. На вінцях у картушах зображені краєвиди України та портрети видатних письменників: І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, М.В. Гоголя, В. Г. Короленка. Тарілка випускалася масовим тиражем.

Віртуозним майстром пензля був О. Базлов. Його довголітній практичний досвід у створенні квіткового орнаменту був з успіхом використаний у Київській експериментальній лабораторії, де він працював з 1934 р.

Перші художники-професіонали Будянського заводу П. Мусієнко та П. Іванченко в 30-х роках працювали в основному над художнім оформленням масового фаянсу.

П. Іванченко, М. Цівчинський та Б. Сандомірська є авторами ряду мотивів переважно квіткового характеру для підглазурного друку, який на той час досить широко впроваджувався у виробництво.

Відомим будянським майстром розпису посуду був Казимир Хмілевський,який перейшов сюди в 30-х роках з Баранівського заводу і працював інструктором у живописному цеху. Його роботи відзначаються завершеністю та строгістю кольорових рішень, розрахованих на контраст чорного декору і білого тла посуду. Елементи декору доповнювалися золотом, що надавало виробам нарядності. Широкою популярністю користувалися його рисунки чорних тюльпанів та троянд.

З 1925 по 1961 р. на заводі плідно працювала художниця Л. Кондратенко. Її соковиті, багатобарвні квіткові орнаменти широко вживалися для прикраси масових виробів. У післявоєнний період Л. Кондратенко перша серед художників звертається до надбань народного мистецтва. Правда роботи її нерідко перевантажені елементами декору та перенасичені кольором.

Велика заслуга в підготовці кадрів для керамічної промисловості належить Миргородському керамічному технікуму - найстарішому учбовому закладу Радянського Союзу в галузі кераміки.

В післявоєнний час його випускники разом з вихованцями Одеського художнього училища відіграли провідну роль у розвитку фарфоро-фаянсової промисловості на Україні.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фаянс Радянської України
Сообщениеlorik » 08.04.2011, 19:21 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
У 50-х роках художники все більше звертаються до традиції українського народного мистецтва, починають відходити від натуралістичної пасивної трактовки рослин та квітів. Але в їх роботах ще помітні перевантаження декором, нагромадження елементів, взятих здебільшого з народної вишивки і трактованих без урахування специфіки матеріалу.

Під впливом Київського експериментального кераміко-художнього заводу, де працюють петриківчанки, в художньому оформленні фаянсу проявляються петриківські узори. Однак основним джерелом народних мотивів була Полтавщина.

Серйозним недоліком розвитку українського фаянсу є відставання зі створенням нових фасонів посуду. Тільки з 1956 р. з приходом на виробництво скульптора Ю. Піманкіна становище починає змінюватися. Взявши за основу форми дореволюційного сервізу "Гладкий" і значно збагативши їх пропорціями та лініями силуету, характерними для народної кераміки, він створив один з перших столових фаянсових сервізів "Український". Ця перша спроба дала поштовх до виникнення сучасних форм і обновлення майже всього асортименту фаянсового посуду.

Появляються нові форми куманців А. Мірошниченка та Ю. Піманкіна, столовий сервіз, миски та глечики І. Гончаренка, вази та туалетні набори Г. Кломбіцької, набір для пиття Ю. Піманкіна та багато інших виробів, в яких використовуються традиції народної кераміки, перш за все гончарства Полтавщини. Правда, нерідко художники ще перебувають у полоні народних форм і застосовують їх не досить вдало. Названі роботи страждають грубоватістю, в них не використані властивості фаянсу як художнього матеріалу.

Бажаючи пристосувати техніку майолікового розпису для фаянсу, художники за ідеєю завідуючої Київською експериментальною керамічною майстернею Н. Федорової почали практикувати два прийоми нанесення ангобів: за допомогою гумової груші, як на майолікрвих виробах, та пензлем. Найкращі наслідки в застосуванні ангобажу на фаянсі дала фляндрівка на невеликих сувенірах. Особливо цікаві у цьому відношенні роботи Г. Чернової та Р. Тимін, але, на жаль вони мають експериментальний характер.

Технікою ангобажу добре володіє один із провідних художників, вихованець Миргородської школи М. Ніколаєв. Він поєднує ангоби з солями металів, що допомагає досягти тональної м'якості декору, сприяє його органічному злиттю з формою посуду.

Нині на Будянському заводі існує ангобне відділення, де оздоблюються миски різних розмірів, набори для вареників, для води та молока, вазочки для квітів, статуетки.

У 50-х роках група художників заводу виросла у великий творчий колектив, який не тільки створює взірці для масового виробництва, але й працює над тематичними роботами.

Це - великі декоративні вази, здебільшого присвячені ювілейним датам, блюда, миски та куманці. Цікаве декоративне блюдо І. Сеня, виконане до 300-річчя возз'єднання України з Росією, яке виготовлялося масовим тиражем у 1954 р. На одній із його ваз бачимо урочисту композицію, присвячену 40-річчю Великого Жовтня. У 1957 р. І. Сень втілив на куманці тему 40-річчя створення УРСР.

Художник М. Ніколаєв є автором композиції "10-річчя перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні". На другій вазі він увічнив героїчний образ підпільниці з Полтавщини Лялі Убийвовк.
Група художників у складі М. Ніколаєва, П. Пяніда та Ю. Піманкіна створила цікаву ювілейну вазу під назвою "Від індустріального Харкова - місту-герою Києву", виготовлену до 20-річчя звільнення столиці України від німецько-фашистських загарбників.

По боках вази як символи міст зображені пам'ятники Богдану Хмельницькому у Києві і Т. Г. Шевченку у Харкові. Між ними вміщено добре вкомпонований український орнамент та написи.

Майстри фаянсу широко відзначають ювілейні дати М. В. Гоголя, Т. Г. Шевченка. В 1964 р. в їх творчість увійшла тема освоєння космосу (кофейний сервіз "Космос"). Визначне місце займає образ вождя революції, творця Радянської держави великого Леніна.

Шукаючи засобів для виявлення властивих фаянсу естетичних якостей, художники розробляють ряд нових технічних прийомів: штампи з кольоровим припорошенням, розпис солями та окислами металів та підглазурними кольоровими олівцями.

В 1960 р. на Будянському заводі почали виробляти скульптури малих форм. Перші спроби увінчалися хорошими наслідками. Заслуговують на увагу романтичний образ дівчини в статуетці "Вітерець" Г. Коломбіцької та гротескно трактовані фігурні сільниці і перечниці Ю. Піманкіна та М. Ніколаєва.

Фаянсовий завод у Кам'яному Броді довго користувався старими, дореволюційними формами посуду. В його оздобленні переважав квітковий барвистий орнамент, виконаний широким довільним мазком. Поряд з ручним розписом застосовувався машинний засіб декорування аерографом та друком.

В 30-х роках у Кам'яному Броді працював художник О. Ярош, який створював взірці для масової продукції і окремі тематичні композиції. Однією з них була невелика ваза присвячена 20-річчю Жовтневої революції, з портретом відомого льотчика-героя Байдукова. О. Ярош зразки для виробництва створювали майстри розпису О. Романовський та Ф. Марголян.

У післявоєнні роки на заводі була організована художня лабораторія. В результаті її діяльності набагато поліпшився асортимент продукції. Зокрема, починається випуск посуду за чудовими взірцями А. Мікєєвої та Й. Вольського.

Отже, в цілому фаянсова промисловість України перебуває на піднесенні. Колективи заводів успішно працюють над створенням нових художніх форм і оздобленням виробів, вносячи свій вклад у розвиток вітчизняного декоративно-прикладного мистецтва.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Ответить на тему  [ Сообщений: 2 ] 


Кто сейчас на форуме Совфарфор

Зарегистрированные пользователи: Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot]


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Перейти:  
Copyright © 2010 sovfarfor.com Форум коллекционеров советского фарфора, антиквариата и предметов старины.