Сейчас: 04.12.2016, 01:49




Поиск:
Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 
Автор Сообщение Совфарфор
 Фарфор XIX - початку XX ст.
Сообщениеlorik » 30.03.2011, 19:33 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Долинський Л. В.


Виробництво фарфору на Україні вперше було організовано наприкінці XVIII ст. на фарфоро-фаянсовому заводі у містечку Корці на Волині, який існував з 1783 до 1831 р.

Спочатку підприємство випускало фаянс, а з 1790 р. і фарфор. Основним видом продукції був побутовий і декоративний посуд. Зважаючи на різну купівельну спроможність населення, завод значно урізноманітнював асортимент виробів. Для заможних покупців випускалися великі столові сервізи на 40 осіб або дещо менші - на 24 особи, а також чайні і кофейні сервізи, сервізи та окремі предмети, виготовлені на замовлення, із вкомпонованими в орнамент вензелями, гербами, пам'ятними або вітальними написами тощо. На менш заможного споживача були розраховані поштучні тарілки, чашки з блюдцями, чайники, кофейники, сахарниці, ажурні кошики, вазидля квітів тощо. Крім посуду для домашнього вжитку виготовлялися спеціальні аптечні вазочки й баночки.

В оздобленні фарфорових виробів першого періоду діяльності заводу (1790 - 1815 рр.) досить виразно виступають риси панівного на той час стилю - класицизму. Для роспису характерно суцільне покриття золотом, синьою фарбою (кобальтом), коричневою, блідо-зеленою, ясно-жовтою, ясно-бузковою. Найбільш поширеною прикрасою була вузька декоративна смужка по горішньому краю посуду - у вигляді фестонів, що ритмічними луками підвішені під своєрідними арками у вигляді віночка з лаврових листків або композиції з елементів геометричного орнаменту. На виробах 1811 - 1815 рр. бачимо фестони і квіти, виконані в яскравих природних кольорах та перехоплені блакитними і рожевими бантами.

Основну продукцію заводу становили чайні та кофейні сервізи. У XVIII ст. характерними формами їх були невелика циліндрична чашка з плавно витягнутим вушком і блюдечко з круто піднесеними вінцями. Інші предмети сервізів - чайники, кофейники, молочники - мали присадкуватий, досить опуклий корпус із плавно вигнутою понад вінця ручкою.

У першому десятиріччі XIX ст. форми корецького фарфору збагачуються й урізноманітнюються. Переважають чашки із звуженим донизу корпусом та широкою стопою. Є також чашки опуклої форми з ручкою, що спіраллю виступає понад вінця. Кофейники, молочники, цукерниці мають більш стрункі силуети, корпус їх злегка звужений донизу, покришки завершені тримачами. Круто зведені носики чайників і кофейників закінчуються горизонтальною частиною у вигляді голови змії або птаха, ручки супних ваз нагадують шию лебедя.

Оздоблення корецького фарфору періоду 1815 - 1831 рр. має відмінний характер. Застосовується поліхромний квітковий розпис. Як правило, для нього використовуються квіти місцевої флори, зокрема блакитні волошки.

З 1803 р. почав випускати фарфорові вироби завод у Баранівці на Житомирщині. Періодом розквіту його була перша третина XIX ст.

В той час класицизм уже втрачав свої позиції в мистецтві, тому більшість виробів підприємства не має яскраво виражених ознак цього стилю, а прикрашена в основному натурально трактованим квітковим розписом у вигляді букетів, розкиданих квітів та ін.

Однією з характерних рис баранівського фарфору є суцільне покриття предметів фарбами, зокрема жовтою і голубою. В деяких випадках це - основний елемент оздоблення, незначними додатками до якого служать темно-коричневий або чорний обідок по вінцях і такого ж кольору ручка. У виробах на спеціальне замовлення голуба фарба була фоном для гербів, вензелів, пам'ятних або вітальних написів, виконаних найчастіше золотом.

Крім чайних і кофейних сервізів завод випускав столові сервізи та штучний посуд. Оздоблення тарілок і блюд з музейних колекцій свідчить про значне поширення поліхромного квіткового розпису, іноді близького до народних мотивів українського настінного малювання. Наприкінці 20-х років на Баранівському заводі працював художник, який прикрашував фарфорові вироби пейзажною мініатюрою.

Щодо форми предметів, то баранівські майстри частково використовували корецькі зразки (кофейники і молочники, приплюснуті чайники, деякі чашки), а частково створювали нові.

У 30-х роках XIX ст. виробництво Баранівського заводу починає дещо занепадати, значно скорочується випуск продукції.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фарфор XIX - початку XX ст.
Сообщениеlorik » 31.03.2011, 18:12 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
У 1799 р. був заснований Городницький фарфоровий завод на Житомирщині. Відомо, що в першій половині XIX ст. він випускав здебільшого столовий посуд, оздоблений квітковим розписом,який створювали досвідчені майстри.

Багато пам'яток фарфорової продукції збереглося з виробів Волокитинського заводу, відомого під назвою "Завод Міклашевського" - за прізвищем власника, багатого поміщика. Підприємство було засноване у 1839 р. в с. Волокитиному Чернігівської губернії (зараз Сумської області) і проіснувало дуже короткий час (трохи більше 20 років).

Асортимент фарфору Волокитинського заводу набагато ширший, ніж інших українських підприємств. Він випускав скульптуру, а також предмети оздоблення інтер'єра (розкішні фарфорові люстри й рами для картин), архітектурні деталі (декоративні наріжники), облицювальні фарфорові плитки для камінів і цілі іконостаси.

Більшість посуду Волокитинського фарфорового заводу, виготовленого з розрахунку на заможного покупця, характерна невмілим наслідуванням поширеного ще в середині XVIII ст. стилю рококо. Це так зване "повторне рококо" XIX ст. відзначалося складними формами, орнаментом у вигляді різнорідних завитків, перевантаженням елементами оздоблення, в першу чергу важкими композиціями з рельєфних квітів, китиць, фруктів, птахів тощо.

Як правило, все це доповнювалося багатим золоченням. Столові, чайні і кофейні сервізи, вази й флакони, вази для фруктів і кошики, бонбоньєрки й різного роду коробки багато розписані смужками, бахромами, завитушками в сполученні з поліхромними букетами квітів.

Скульптури Волокитинського заводу здебільшого також не відзначалися самобутнім характером. Поодинокими є вироби з сюжетами місцевого забарвлення. Та й у них зображення селян мало присмак екзотики. Ставилася мета показати "цікаві місцеві типи".

Окремим видом пластики Волокитинського заводу були побутові скульптурні предмети - кухлі у вигляді сидячої фігури німецького бюргера - добродушного товстуна, у вигляді голови негритянки у східному головному уборі або міфічного сатира.

Посуд, призначений для продажу широким колам населення, був хоча і скромно, проте зі смаком оздоблений. Характерною рисою його є більша простота форм та стриманість у декоруванні. Чашки прикрашені розписом у вигляді невеличких букетів квітів або тільки кольоровими обідками у сполученні з вузенькою смужкою стилізованого рослинного орнаменту. Невеличкі дзбаночки оздоблювалися здебільшого розкиданими квітами або двома-трьома букетами.

Унікальним твором заводу був широко відомий свого часу іконостас,виготовлений з фарфору для Волокитинської церкви. Він складався з чотирьох монументальних колон, що підтримували верхній карниз. Вгору по стержнях колон вилася профільована спіраль, в яку впліталася виноградна гілка. Великі ікони першого ярусу були оправлені у фарфорові рами, а шість ікон на царських вратах - намальовані на фарфорових плакетах. Фарфоровими ажурними вставками були заповнені також прорізи другого ярусу.

Скасування кріпосного права похитнуло основи поміщицької мануфактури, що трималася на підневільній праці селян-кріпаків, насильно переведених на заводи. В нових умовах промислові підприємства були змушені переходити на вільнонайману робочу силу. В результаті змін, викликаних реформою, на Україні було закрито ряд керамічних заводів.

З ліквідацією в 1861 р. Волокитинського фарфорового заводу виробництво фарфору знову зосередилося виключно на Волині. Тут після 1861 р. діяли старі заводи в Баранівці, Городниці, Довбиші (заснований у 1849 р.) і Барашах (заснований у 1854 р.).

Зразків українського фарфору другої половини XIX ст. збереглося дуже мало. В музейних колекціях їх майже немає, за винятком декількох фарфорових предметів Городницького заводу, що зберігаються в Львівському державному музеї етнографії та художнього промислу. Отже, розглядаючи питання про український фарфор періоду капіталізму, доводиться говорити в першу чергу про вироби цього підприємства.

Асортимент продукції Городницького фарфорового заводу в 60 - 80-х роках XIX ст. складався в основному з столового посуду (тарілки, супні вази та інші предмети). Разом з тим випускалися декоративні вази, вази для квітів, ажурні кошики тощо.

Оздоблення тарілок здебільшого зводилося до квіткового розпису - букету польових квітів на дні та одно- або двоколірних обвідок на її вінцях.

Хорошим зразком городницького фарфору є супна ваза. Вона скромно, але продумано прикрашена кількома обвідками синьою фарбою по корпусу, покришці і підставці. Цікаві ручки вази у вигляді баранячих голів. Вони зроблені без зайвої деталізації, однак добре відтворюють типологічні ознаки тварин. Вмілий розпис голубою фарбою придає скульптуркам ще більшої виразності. Манера їх виконання нагадує твори народних гончарів.
Красивими були також ажурні кошики для цукерок городницьких майстрів.

У 1882 р. новий власник заводу Зусьман, бажаючи збільшити виробництво, впровадив дешеві способи оздоблення, як декалькоманія і друк. Гонитва за прибутком не сприяла піднесенню художньої вартості продукції, і в цей час не створено нічого, що свідчило б про мистецькі пошуки.

Ніякої художньої цінності не мала також фарфорова скульптура, яку масово випускав Городницький завод наприкінці XIX - початку XX ст. Форми цих натуралістичних солодкуватих статуеток Зусьман привозив з-за кордону.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Re: Фарфор XIX - початку XX ст.
Сообщениеlorik » 01.04.2011, 14:08 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Основним видом продукції Баранівського заводу наприкінці XIX та на початку XX ст. був посуд: столові сервізи, чашки, кухлі, напівкухлі, чайники, кофейники, молочники, маснички, вази, флакони, підставки для яєць, попільниці тощо. Форми виробів в результаті наслідування західноєвропейської моди, в якій щораз більше проявлялися риси занепаду, відзначалися еклектикою, а розписи неухильно прямували до натуралізму.

Способи оздоблення застосовувалися найдешевші; обвідки, часткове покриття, перевідні імпортні малюнки, інколи ручний розпис в модерністському дусі.

Завод в Барашах виготовляв спочатку тільки фаянс. Виробництво фарфору почалося в 70-х роках. Підприємство випускалов основному столовий посуд - тарілки, блюдця, чашки, кухлики, чайники, молочники декількох фасонів, сільнички, хріннички, супниці тощо.

В Барашах не створювали оригінальні форми, а повторювали моделі інших заводів, у першу чергу сусіднього Городницького. В 90-х роках минулого століття та на початку XX ст. здебільшого наслідували закордонні зразки. На це вказують самі назви фасонів посуду: чайники "Рафаель" і "Манжет", чашки "Берлінська" і "Варшавська", молочники "Більгійський" та "Конде" і т. д.

Спершу вироби Барашівського заводу мали грубий сіруватий черепок. Лише наприкінці 80-х років якість фарфору помітно зросла. Основним видом оздоблення був поліхромний квітковий розпис, близький до народного декоративного.

На початку XX ст. Барашівський завод як нерентабельний було ліквідовано.

Довбиський фарфоровий завод довго залишався дрібним кустарним підприємством, що працювало тільки на найближчий ринок. Тут виготовляли чайний посуд, тарілки тощо. Розписували їх в 60 -70-х роках голубими волошками - мотив, який зустрічається також на корецькому і баранівському фарфорі.

Деяке пожвавлення виробництва настало наприкінці 80-років, коли завод купили брати А. і Т. Пшибильські. В 1905 р. в Довбиші було налагоджено оздоблення предметів аерографом.

Потураючи невибагливим смакам дрібнобуржуазного покупця, підприємство випускало маснички "цеберки", що в мініатюрі повторяли народні бондарські вироби, масляночки у вигляді курки, що сидить в плетеному кошику. Подібні вироби були доволі поширені і в асортименті інших заводів.

На початку XX ст. в Довбиші працювало декілька майстрів, що виготовляли скульптурні фігури. Понад 40 років віддав цій справі талановитий митець А. Грабовський. Гідною уваги роботою була його скульптурна група "Дві матері", що зображала боротьбу двох матерів - жінки з немовлям на руках і левиці з левеням в зубах. Вони намагаються зіпхнути одна одну з виступу скелі, що підноситься над бурхливими хвилями.

Майстром, який вже виразно схилявся до модернізму, був В. Ястрембський. Форми його ваз і флаконів 1906 - 1908 рр. мають рихлі обриси, а рельєфний рослинний орнамент відзначається довгими неприродно вигнутими гілками і вигадливими, хворобливо кволими відростками.

На початку XX ст. модернізм більше позначується на українському фарфорі. Форми виробів втрачають логіку, красу силуету і пропорції, а оздоблення у вигляді рельєфу або ліплення вражає надуманістю рисунка і здебільшого слабо пов'язане з формою.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 


Кто сейчас на форуме Совфарфор

Зарегистрированные пользователи: Yahoo [Bot]


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Перейти:  
cron
Copyright © 2010 sovfarfor.com Форум коллекционеров советского фарфора, антиквариата и предметов старины.