Сейчас: 08.12.2016, 13:52





Поиск:
Ответить на тему  [ 1 сообщение ] 
Автор Сообщение Совфарфор
 Віра Феодосіївна Клименко-Жукова
Сообщениеlorik » 12.02.2011, 21:12 
Не в сети
Авторитетный человек

Зарегистрирован: 13.11.2010, 17:37
Сообщения: 455
Страна: Незалежна
Город: Столица
Поблагодарили: 38 раз.
Віра Феодосіївна Клименко-Жукова

Вплив жостівського розпису на творчі пошуки петриківської майстрині В. Ф. Клименко-Жукової

Згадуючи повоєнний період розвитку петриківського розпису в Києві, треба звернути особливу увагу на творчість Віри Феодосіївни Клименко-Жукової (1922–1965), адже її роль в цьому мистецькому процесі надзвичайна. На жаль, їй не судилося довге життя — у 43 роки вона назавжди пішла… Віра Феодосіївна Клименко-Жукова народилася 22 грудня 1921 р. в селі Петриківка Катеринославської губернії.

На жаль, дитинство і творчість передвоєнних років цієї вельми обдарованої мисткині не висвітлені у фаховій літературі.

Відомо, що з 1937 по 1939 рр. Віра Клименко навчалася в Петриківській школі декоративного малювання (була ученицею Г. Я. Пати). А з 1939 по 1941 рр. вона працювала в с. Жостово Московської області в об’єднанні «Металоподнос», яке утворилося у 1928 р. ви базі трьох артілей: Троїцької, Новосільцевської і Жостівської.

Віра Клименко приїхала в Жостово зі своєю, петриківською школою малювання і навичками, які опанувала завдяки Т. Я. Паті й О. Ф. Стативі. Сьогодні можна тільки здогадуватися, як вплинула така подорож на 18-ти річну дівчину, на тривалий час відірвану від рідної домівки. Напевно, на чужині вона озвичаїлася не швидко.

В ті часи у Жостові провідні місцеві майстри під тиском різних впливових об’єднань намагалися створити новий стиль розпису таць. Можливо, саме з цієї причини В. Клименко й була туди направлена по закінченні Петриківської школи декоративного малювання. В усякому разі, ця версія має рацію. Зараз можна лише уявити собі бурхливі 30-ті рр. XX ст. з їхніми різноманітними експериментами.

Протягом цих років Кустарний музей (Москва) та інші організації, у відомстві яких знаходилися народні промисли, намагалися у Жостові створити новий стиль розпису таці. Для цього місцевим майстрам надавалися нові зразки як орнаментальних, так і тематичних композицій, зроблених професійними художниками, aле без розрахунку на специфіку жостівського живопису. Місцеві майстри також намагалися експериментувати, але не завжди це було влучно. Ці експерименти були геть чужорідними самій природі розпису таць.

Однак головний художник «Металоподносу» І. С. Леонтьєв а також провідні жостківські майстри (Кльодов, Курзін, Льознов) стримували незграбні втручання й продовжували розвивати місцеві традиції.

Їхні вишукані композиції віртуозно укомпоновані в форму таці, а квіткові букети написані з тонкими градаціями світлотіні, втім трактування образів залишається у межах декоративності.

Творчість самої В. Ф. Клименко того періоду нам не відома. Але, якщо порівняти її повоєнні витвори з кращими зразками жостівських таць 1930-х, можна простежити безумовний вплив цього яскравого, пишного російського розпису на творчі пошуки майстрині. Адже саме В. Ф. Клименко перша з майстринь-петриківчанок стала писати в своїх композиціях квіти таким чином, коли одна квітка заступає іншу. А часто-густо й інші елементи в композиційному букеті неначебто «виглядають» з під квітів, — тобто так, як традиційно малювали в Жостові.

Вочевидь, саме творчість І. С. Леонтьєва, з його вишуканою технікою та тонкощами кольорових відносин, мала неабиякий вплив на молоду майстриню-петриківчанку. Як і в його квіткових букетax, що зображені на тацях, в площинних композиціях В. Клименко центральну частину складають великі квіти, які неначебто виглядають одна з- під іншої (раніше петриківці так не малювали). Всі квіти тут різного кольору, написані з «розтяжкою» (так званим «перехідним мазком») і промальовані тендітними мазками «котиковим» пензлем. В цих по-своєму розкішних квітах немає ані краплини тієї природності, що є у витворах І. С. Леонтьєва. В. Ф. Клименко зберігає петриківську традицію — малює з уяви (виключенням є, мабуть, лише «Тюльпани», 1964 р.). Далі з-під великих квітів (основні елементи композиції) ніби «виглядають» другорядні елементи: барвисте різноманітне листя. Цей прийом побудови композиції В. Ф. Клименко безперечно запозичила у жостівських живописців: він створює своєрідну глибину простору, що порушує петриківську традиційну площинність зображення.

Поміж першорядними і другорядними елементами розташована так звана «мілоч»: пуп’янки, ягідки, гнучкі стеблинки і таке інше. Тобто, по краях композиції декоративні елементи робляться тендітнішими за основні, й гармонійно заповнюють тло. А ось саме цей прийом є характерним і для Петриківки, і для Жостова, і взагалі для багатьох шкіл декоративного розпису. Тільки в жостовському живопису, як правило, кожна квітка, гілочка, стеблина, листя і таке інше зберігають свою природність, а в петриківському розпису всі складові композиції вигадані. Свої вишукані квіткові букети жостівські майстри моделюють тонкими градаціями світла й тіні, а В. Ф. Клименко-Жукова, прописує точними мазками «котикового» пензля, і подекуди декорує крапками, плямами та пружними лініями.

Також треба зауважити, що стеблини, на яких тримаються букети В. Ф. Клименко-Жукової, напрочуд гнучкі. А їхній рух підтримується такими ж гнучкими маленькими гілочками, стеблинками й іншою «мілоччю». Такої пружності в Жостові немає.

Отже, як бачимо, іноді зовсім різні ніколи мають значний вплив одна на одну. В даному випадку вплив жостівського живопису на розвиток петриківського розпису мав позитивне значення, тому що збагатив художні можливості останнього, і додав у це відлуння українського бароко пишнобарвності. Але становлення В. Ф. Клименко-Жукової як оригінального майстра декоративного розпису відбувалося поступово.

Протягом двадцяти років (1944 – 1964) вона працювала художником-фарфористом на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де створила величезну кількість зразків розпису порцеляни.

На жаль, в Музеї українського народного декоративного мистецтва не зберігаються твори Віри Феодосіївни кінця 40-х — початку 50-х рр. XX ст. Втім й «Декоративні мотиви» і порцелянові витвори 1950–1960-х з музейної колекції напрочуд різноманітні: тут є й розписи абсолютно в напрямку «школи Пати», й красиві, пишнобарвні малювання, про які вже згадувалося.

Тобто, в цей час мисткиня ще шукала свій особливий стиль. І навіть тоді, коли цей виключно елегантний й мальовничий стиль було знайдено, Віра Феодосіївна не припиняла творчий пошук. А наприкінці життя вона стала створювати неймовірно добірні, лаконічні квіткові композиції: «Райдуга» (1963), «Квіти» (1964), вже згадувані «Тюльпани» (1964) та інші.

В. Клименко-Жукова.jpg



Марина СЕМЕСЮК
Источник http://www.mari.kiev.ua


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Ответить на тему  [ 1 сообщение ] 


Кто сейчас на форуме Совфарфор

Зарегистрированные пользователи: Bing [Bot]


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Перейти:  
Copyright © 2010 sovfarfor.com Форум коллекционеров советского фарфора, антиквариата и предметов старины.